У с. Шевченкове поблизу Галича, на Виноградній горі, височіє храм Святого Пантелеймона (ХІІ ст.). Це єдина вціліла церква середньовічного Галича, перлина сакрального мистецтва, зразок білокам’яної архітектури галицької архітектурної школи. Біля неї знаходиться в’їзна вежа-дзвіниця та фундаменти францисканського монастиря (1611 р.). Церква є цікавою у багатьох аспектах: історичному, мистецтвознавчому, технічному, джерелознавчому, оскільки має значний джерельний потенціал, а наукові дискусії навколо неї не вщухають. Монументальна хрестобанна церква побудована в романо-візантійському стилі. Храм був розташований у центрі добре укріпленого городища, можливо, монастиря. На його стінах збереглися зразки вишуканого білокам’яного різьблення і понад 500 малюнків та написів.

Графіті-написи – це єдині свідки першого етапу існування святині, які збереглися до наших часів та мають принципове значення для датування храму. Адже саме завдяки їм вдалось з’ясувати, що церква зведена в останній чверті ХІІ століття. Ці тексти донесли до нас ще й імена перших парафіян. Отож, написи-графіті княжої доби є свідченням високого рівня грамотності жителів Галицької землі, а пізніше і Галицько-Волинської держави.

У 1200-1213 рр., у галицькому храмі Св. Пантелеймона перебувала одна з найбільших християнських реліквій – фраґмент Животворящого Хреста, відомого як Хрест імператора Мануїла, експонованого зараз серед реліквій собору Паризької Богоматері у столиці Франції. Серйозним аргументом на користь цього є те, що на стінах храму збережена велика кількість графіті із зображенням хрестів, яких немає в інших храмах Галича. Очевидно, під враженням побаченого місцеві мешканці, вишкрябували на стінах хрести, часто одного конкретного типу, так званий «єрусалимський хрест» за виглядом «Хреста на Голгофі», що символізував Дерево Життя.

У другій половині ХІІІ століття Галич втратив столичний статус і храм почав занепадати. Приблизно через століття церква перейшла до католиків, які перетворили її на кафедральний храм Святого Станіслава. Цю назву пам’ятка зберігала до 1912 року.

У 1427 р. латинську парафію перенесли до Львова, а костел перетворили на літню резиденцію латинських єпископів.

Перша писемна згадка про храм Св. Пантелеймона датується 1367 роком. Правда, люстрація Галицького староства згадує про нього в 1532, 1552, 1557 рр. У ній, зокрема, йдеться, що храм «...стоїть самотній на полях, з квадратних каменів збудований». Причиною такого запустіння було те, що у першій половині ХV ст. центр архиєпископства перенесли з Галича до Львова. Однак двічі на рік – 8 травня (день св. Станіслава) і 9 серпня (день св. Пантелеймона) – тут відбувалися Богослужіння.

У 1575 р. храм зруйнували татари і він стояв пусткою 20 років.

Із 1595 р. церква належала Ордену францисканців, які в 1598-1611 рр. перебудували її на барокову базиліку, а також спорудили біля неї монастирський комплекс та дзвіницю на осі головного входу.

У 1676 р. храм постраждав під час походу турків на Галич. Великої шкоди пам’ятці завдала пожежа 1802 р. – згорів костел, монастир і багато цінних документів. Однак найбільшого руйнування зазнала пам’ятка у період Першої світової війни. Гарматний обстріл 1915 р. майже повністю знищив західний портал, крім двох капітелей лівих колон, зруйнував західний фасад, дах, інтер’єр, постраждав також верх дзвіниці.

Під час реставрації, яка тривала до 1938 р., церкві майже повернули її попередній вигляд, за винятком сигнатурки. Невідреставрованим залишився й головний портал. В інтер’єрі храму зі стін зняли штукатурку і відслонили тесаний камінь. Власне тоді на кам’яних блоках виявлені давньоруські графіті.

У радянський час храм перетворили на склад церковних речей, які звозили з найближчих околиць.

Візит до храму у квітні 1991 р. Кардинала УГКЦ Івана Мирослава Любачівського дав поштовх до відродження святині. Після цього почалась відбудова галицької пам’ятки. Добудовано баню та бічні фронтони.

У 1998 р. після останньої відбудови церква отримала сучасний вигляд – максимально наближений до традиційних білокам’яних храмів княжої доби. Тоді ж, 9 серпня, її було переосвячено в греко-католицький храм.

Отже, церква Св. Пантелеймона в Галичі має багатовікову історію. Внаслідок різних обставин святиню неодноразово руйнували. Але в силу сприятливих обставин храм завше поставав з руїн. Проте кожна епоха залишила на архітектурній пам’ятці свій слід, завдяки чому на стінах церкви зберігся «кам’яний архів», який, при правильному його прочитанні, розкриває нам цікаві відомості з історії та функціонування цієї сакральної пам’ятки. Так, нам вдалося максимально наблизитись до питання датування, а разом з тим – і до особи фундатора церкви. Але багато питань залишаються відкритими і чекають на дослідження. 

Наша сторінка в Instagram