Музей історії Галича, якому нещодавно виповнилося 50 років, міститься у Митрополичих палатах – пам’ятці архітектури початку ХІХ сторіччя, яка свого часу була літньою резиденцією митрополита Андрея Шептицького. Це найдавніший музейний заклад Галича. Ідея його створення належить славетному археологові доктору Ярославові Пастернаку та митрополитові УГКЦ Андрею Шептицькому, який на схилі своїх літ висловив побажання створити біля фундаменту літописного Успенського собору ХІІ ст. музей-заповідник. Цю мрію владики УГКЦ здійснив в 1937 році Ярослав Пастернак. Він у каплиці Св. Василія, пам’ятці архітектури ХV сторіччя, зібрав найцікавіші та найоригінальніші знахідки зі своїх розкопок у Крилосі. Це був перший музей на Крилоській горі.

В експозиції Крилоського музею представлена історико-культурна спадщина давнього міста, археологічні та архітектурні знахідки минулого, які засвідчують, що Галич-Крилос свого часу був потужним державним та релігійним центром, столицею могутньої Галицько-Волинської держави.

Експозиція музею історії Галича, яку умовно можна поділити на два періоди – долітописний і літописний, міститься у семи залах першого поверху Митрополичих палат. У перших двох екскурсанти знайомляться з раритетними експонатами долітописного Галича, тобто кам’яної та бронзової доби: лінійно-стрічкової, трипільської, шнурової, комарівської, липецької та черняхівської культур. Знаряддя праці (скребла, пластини, відбійники, різці, проколки, кістяні гачки, рогові мотики) свідчать про господарську діяльність людей того часу.
У VІ-ІІІ тисячолітті до Р.Х. на Прикарпатті жили носії трипільської культури, які, крім мотичного землеробства, займалися скотарством, мисливством, рибальством. Трипільці знали також гончарство та ткацтво. А обробка каменю в трипільській культурі досягла найвищого рівня. Трипільці, як відомо, стояли близько до писемності. Рештки трипільських поселень на західному порубіжжі виявлені в Бовшеві, Викторові, Комарові, Крилосі, Коростовичах, а також в смт. Більшівці Галицького району. В музеї представлені фрагменти посуду, знайдені археологами в смт Більшівці. Серед них – кубки, миски, сферичні посудини, покришки, глечик.
Насичений експонатами і третій зал. Знахідки, які містяться тут, розповідають про те, що, починаючи з перших сторіч нової ери, територію Прикарпаття населяли східнослов’янські племена. Між Південним Бугом і Дністром жили уличі, а між Дністром і Прутом – тиверці.

Широко представлені в експозиції музею залишки бронзо-ливарного виробництва давньоруського часу, знайдені археологами. Серед експонатів княжої доби центральне місце займає давньоруська зброя. Особливу увагу відвідувачів привертає меч невідомого князя, наконечники стріл, бойові сокири, кинджал, списи, хрести-енколпіони різних типів тощо.

У центрі п’ятого залу музею міститься макет княжого Галича, який виготовили співробітники Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» 1988 року.

Святинею Крилоської гори був Успенський собор. Його архітектурні деталі з фресковим розписом, капітелі з оздобою, різьблене каміння, антропоморфна маска, які нині експонуються в музеї, свідчать про високий розвиток галицької архітектурної школи доби Ярослава Осмомисла. Плитки із зображенням грифонів, драконів, птахів- павичів прикрашали стіни храму. При Успенському соборі був відкритий скрипторій (майстерня для переписування книг), у якому 1144 року написане Галицьке Євангеліє. Примірник цього Євангелія знаходиться нині у Третьяковській галереї в Москві. Стилюси-писала, привісні печатки, гравюри вказують на високий рівень розвитку писемності у княжому Галичі.

Геральдичні знаки на денцях посудин, трикутні та прямокутні плитки з багатьох храмів Галича збагачують експозицію ще одного залу музею.

У колишніх Митрополичих палатах, на другому поверсі, міститься експозиція майбутнього і єдиного на теренах Галичини музею історії церкви. Тут знаходяться рідкісні експонати церковного культу, які подарували музеєві приватні особи, а також парох с. Крилос о. Ярослав Жолоб. Експозиція розпочинається галереєю порттретів митрополитів і кардиналів Галицької митрополії, яка була створена 1807 р. в Львові. Власне тоді й почалося будівництво Митрополичих палат. Під час розкопок поблизу літньої резиденції галицьких митрополитів львівські археологи віднайшли фрагмент хреста, на якому є цікавий орнамент, а з внутрішнього боку – ініціали першого єпископа Косьми (Кузьми), який правив у Галичі за часів князювання Ярослава Осмомисла.

Дуже цікаві експонати та ікони передав до музею колекціонер зі Снятина Богдан Човган. Серед них – медалик-підвіска «Діва Марія з Ісусом» ХІХ ст., фрагменти іконостасу, дерев’яна патериця ХVІІІ ст., а також три ікони Ісуса Христа та ікона Богородиці Одигітрії.

Єпископ Коломийсько-Чернівецький владика Микола Сімкайло подарував майбутньому музеєві історії церкви ікони Святих Володимира Великого, Варвари та Параскевії, намальовані на дошці, а також ікону Св. Миколая, що зображена на склі. Серед подарунків владики – дерев’яний кивот і хрест із розп’яттям, датовані ХVІІІ ст., а також особисті речі покійного владики Павла Василика – фелон, мітра, ковпак, коштур, дерев’яний хрест, світлини.
Серед експонатів музею – Львівське Євангеліє, яке видрукувало ставропігійське братство 1670 року. Цей друкований раритет – у доброму стані. Збереглися усі сторінки, а також чеканка на обкладинці. Чимало експонатів передав музей о. Святослав Кияк. Це речі покійного батька Романа Кияка, і вони репрезентують той період, коли УГКЦ була у підпіллі. Серед них – рукомийниця, два дискоси та ложечка для Святого Причастя, дарохранильниця, медалик Пресвятої Богородиці тощо.

Багато речей подарував о. Олег Каськів. Це, зокрема, книги з бібліотеки Андрея Шептицького, дві ікони «Вседержитель», датовані 1882 роком. Крім цього, ікони «Різдво Христове», «Успіння Богородиці», «Одигітрія», а також фрагменти ікон шести Апостолів з іконостасу церкви села Межигірці (XVIIIст.)

Та, мабуть, найбільшим раритетом майбутнього музею історії церкви є жезл митрополита Андрея Шептицького, яким свого часу користувалися владики Павло Василик та Софрон Мудрий.

Наша сторінка в Instagram