Подих давнини, історія у камені, давній свідок минувшини міста… Це все про Галицький замок – одну з найдавніших твердинь Галичини, що розташована на пагорбі над сучасним містом Галич.

Археологи вважають, що спочатку це була дерев’яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів (ХІІ–ХІV ст.).

Хто і коли знищив княжий дерев’яний замок – невідомо. Знаємо тільки, що його відбудова як оборонного форпосту Галицького староства розпочалася у середині ХІV ст., після того як Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев’яно-земляного замку Казимирові Великому, інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода Любарт у 1350-1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя і з кінця ХІV до ХV ст. він був одним із найбільших у Галичині. У замку було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї.

Зазначимо, що будували замки у місцях, зручних для оборони. Поступово вони перетворювались на складний комплекс оборонних споруд, житлових, господарських, культових та інших будівель. Місце, на якому розташувався Галицький замок, було з погляду військової стратиграфії надзвичайно вигідне: з півночі, заходу і сходу – круті схили, з півдня – глибокий рів штучного походження, а центральну верхню частину підвищили, насипавши жовтої глини. Також ріки Луква, Дністер і Лімниця надійно прикривали підступи до замку. Безперечно, в княжі  часи тут існувала оборонна споруда, яка в першу чергу охороняла галицьку пристань, а також підступи до княжого міста з півночі, сходу та заходу. 

Польський історик Є. Геленіуш у праці «Розмови про Польську Корону» розповідає: «Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції. За часів Яна Длугоша (ХІV ст.) був вже замок старий і невідомо ким збудований». Таким чином автор натякає на княжі часи появи цього замку. А далі він стверджує, що з занепадом давньої столиці «...один тільки замок над Дністром нагадує про давнє значення міста»…

Підтвердженням гіпотези про існування на Замковій горі укріпленого посаду або дерев’яної фортеці є результати досліджень, проведених у 1997 році Галицькою археологічною експедицією під керівництвом Ю. Лукомського та В. Оприска. Під стінами Шляхетської вежі в одній з дерев’яних клітей знайдено рештки глинобитної печі ХІІ ст. та інші археологічні об’єкти. Також у вежі було виявлено підвальне приміщення, а фундамент північної стіни існував ще до її будівництва і був елементом оборонної системи давнішого періоду. У фундаменті муру використано білокам’яні архітектурні деталі, що походять із кам’яних церков ХІІ-ХІІІ ст.

Галицький замок у 1490 р. штурмувала селянська армія під проводом Мухи, у 1620, 1621 рр. його намагалися здобути татари. Під час визвольної війни українського народу (1648–1654 рр.) твердиню тримала в облозі армія Семена Височана, а влітку 1649 р. фортецю здобули війська Богдана Хмельницького.

Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська Ібрагіма Шайтан-Паші взяли твердиню. Залога, якою керував комендант Лаховський, майже без бою віддала замок, який турки пограбували, а також висадили в повітря частину оборонних стін та веж.

У ХVІІ ст., за правління галицького старости Андрія Потоцького, замок став кам’яним і трикутним в основі. Тоді ж  італійський інженер Франсуа Корразіні вдосконалив твердиню за новим стилем фортифікації – зберігаючи ті форми укріплень, які вже були, він додав клешоподібний наріжник реданного типу. Перебудований замок мав трикутну форму, охоплював територію 1,7 гектара, мав дві тераси, три муровані кутові вежі, дев’ять комор, архів міських і земельних актів, канцелярію, приміщення суду. Продовженням замку було подвір’я, оточене мурами з двома вежами. Всередині розміщувалась замкова каплиця під покровительством святої Катерини.

Згідно з повідомленнями польських істориків, замок мав двоповерхові підземелля, як стверджують сучасні дослідники, – на глибині 4-8 метрів. У цих підземеллях розміщувалась відома у Середньовіччі тюрма, тут знаходились склади пороху, зброї, провіанту на випадок нападу ворогів.

 Проте через розбудову нового міста-фортеці Станіславова галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення і занепала. Згідно з розпорядженням губернатора 1796 р. частину вцілілих мурів розібрали, а матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем аж до кінця ХХ ст.

Нині частково відреставрований Галицький замок охороняє держава. Це пам’ятка національного значення, яка належить до Національного заповідника «Давній Галич». Відвідувачі замку мають унікальну можливість не тільки послухати цікаву розповідь екскурсовода, але й оглянути макет давньої твердині.

У червні 2022 р. Шляхетська вежа Галицького замку відчинила свою браму для відвідувачів – тепер учителі історії можуть провести тут урок. Окрім традиційних екскурсій, молодь активно пізнає історію замку, розгадуючи завдання квестів.

Біля стін фортеці Ви можете відчути себе відважним лицарем чи благородною дамою. Численні фотолокації допоможуть Вам зафіксувати незабутні враження, а рекреаційні зони стануть доброю нагодою у тиші, під подихом вітру, насолодитись живописними пейзажами колишнього княжого міста.    

Наша сторінка в Instagram